Оптимістична печера

Закортіло мені зазирнути під землю. Людей, які відкривають і досліджують нові печери, називають спелеологами. Ось і я вирішив побути спелеологом і подався до села Королівка, що на Тернопільщині. Саме тут розташована найдовша у світі гіпсова печера.

Чому Оптимістична?

Cвоє ім’я вона отримала на честь спелеологів, яких їхні колеги, не вірячи в успіх відкриття, називали оптимістами. Відкрили печеру львівські спелеологи 1966 року. Допомогли їм у цьому місцеві хлопчаки: вони показали струмок, який протікав неподалік і раптово зникав під землею.

Це місце й виявилося майбутнім входом до печери. До сьогодні спелеологами досліджено понад 250 кілометрів ходів, галерей і гротів цієї печери. 

Гіпсові кристали

Печера утворилася внаслідок розчинення підземними водами гіпсів. Це складний лабіринт ходів і галерей різної форми та довжини, розташований у 20-метровому шарі темно-бурого (у верхній частині) і жовтувато-сірого (у нижній частині) гіпсу. Найбільшим скарбом печери є гіпсові кристали, що протягом сотень років росли в підземних порожнинах.

Спелеособака Черешня

У складі спелеоклубу, що опікується печерою, є і спелео­собака. Її звати Черешня. Бо очі в неї схожі на черешні.

Черешня — дворняга, яку підкинули колись на подвір’я спелеохати. Цуценя не хотіло залишатись саме вдома і вперто бігало за спелеологами до печери. Не дивно, що Черешня дуже добре почувається в печерному лабіринті. Ходить на великі відстані в повній темряві й чудово пам’ятає дорогу. За її чотирма плечима є вже два підземні табори. «Вона копає не так, як собаки. Завжди собаки під себе копають, а вона спирається на задні ноги, вперед виставляє передні і так копає. Дуже смішно це виглядає», — розповідає одна зі спелеологів.

«Їжаки» в Заозерному

Численні зали печери відрізняються одна від одної за кольором кристалів, кількістю і довжиною ходів, а також структурою гіпсу.

Найбільший район печери, що привернув мою увагу, — Заозерний. Тут я побачив надзвичайно гарні різнобарвні кристали різних розмірів та форм: кристали-голки і монокристали, сталактити-сталагміти, геліктити, «їжачки» і «трояндочки».

Стіни печери всипані різнокольоровими кристалами.

Черешня не лише жодного разу не заблукала в печері, а ще й допомагає спелеологам розкопувати нові ходи.

Всередині є кілька невеликих мальовничих озер.

До зустрічі біля найбільшого дуба. Ваш друг Жоржик.