• Русский
  • Українська

Де живуть рибалки, склодуви і просто веселі люди

 

Привіт!

 

Пам’ятаєш, колись ми подорожували в унікальне місто на воді — Венецію.

 

Нещодавно я знову там побував. Але тепер я завітав іще на острови, що розташовані поруч. Тож сьогодні я розкажу тобі про три з них.

 
Кожен острів має свою особливість.

 

Але всі вони лежать у Венеціанській лагуні, де розташовано понад сто островів.

 

 

 
Торчелло, або Острів незвичайних мостів
Це дуже затишний і спокійний острів. Тут проживає зовсім небагато людей — не більше шістдесяти рибалок. Мабуть, тому на острові вдосталь зелені.

 

На Торчелло багато зелені. Я бачив гранатове дерево та інші гарні рослини.

 

А ще тут є чимало мостів і містків. Вони незвичайні — без перил. Деякі містки дуже старі — їх будували ще в середньовіччі. Також збереглося декілька напівзруйнованих церков і палаців.

 

Ідучи по містку «Ponte del Diavolo» без перил, треба бути особливо уважним, щоб не впасти у воду.

 
Мурано, або Земля унікального скла
Цей острів зовсім інший. На ньому мешкає близько чотирьох тисяч людей. В основному це склодуви. Вони виготовляють різні вироби зі скла: вази, тарілки, люстри, прикраси. Муранські майстри мають секретну технологію для виготовлення спеціального скла, а потім видування з нього різних фігур. Усе це робиться вручну. Тому кожна річ неповторна.

 

Вироби з муранського скла дуже яскраві та різнобарвні, зі своїм особливим візерунком.

 
Колись давно склодуви жили у Венеції — ближче до континенту. Але міська влада занепокоїлася, що секрет їхніх майстрів можуть розкрити. Також виготовлення скла відбувається при дуже високих температурах, що може призвести до пожеж. Ось і переселили склодувів на окремий острів і дали їм багато привілеїв.

 

 

Мурано

 
Бурано, або Край красивих мережив
Острів Бурано вражає яскравими барвами. Кожна хатинка на цьому острові пофарбована у свій колір — синій, жовтий, червоний, блакитний, зелений тощо. Але однакового кольору будинків на всьому острові, мабуть, не знайти.

 

Подейкують, що розфарбовувати будинки в яскраві кольори почали рибалки. Так вони могли здалеку відрізняти свої житла.

 

Навіть під час негоди на вулицях містечка завжди яскраво!

Мешканці не можуть самостійно (без спеціального дозволу) змінити колір будинку.

 
Прогулюючись містом, я побачив дуже цікаву вежу. Вона була трохи похилена набік. Спочатку я подумав, що мені здалося, але місцеві жителі сказали, що вона вже давно так стоїть.

 

Італійці називають вежу церкви Сан-Мартино «кампаніла».

 
А ще я довідався, що на острові Бурано виготовляють дуже гарне мереживо. Я придбав шарф із буранським мереживом спеціально для своєї матусі. Думаю, їй сподобається!

 

Майже в кожній крамничці можна побачити, як жінки плетуть вигадливі візерунки з ниток.

 

До зустрічі!
Жоржик

   

   

Бурано — острів невеличкий: я пішки обійшов його всього за півтори години.