• Русский
  • Українська

Новий рік у мишачій нірці

Новий рік у мишачій нірці

 

 

Мишеня Мік жило в нірці, розташованій у підвалі. Турбот і хвилювань у мишеняти було багато: як уберегтися від злого Кота, як устигнути стягнути зі столу скоринку сиру або хліба, щоб зробити запаси, як утеплити нірку на зиму... Загалом, усього не перелічити.

 

Звіт Міка

Мишеня  цього дня встало раніше: люди в будинку готувалися до якоїсь важливої події, тому Кота відправили на вулицю погуляти, а мишеня... Звісно, ловило момент, коли люди відвернуться.

 

Увечері Мiк сидів у себе в нірці й підраховував зроблені запаси:

— Так, шматочок м’яса впав на підлогу, а я його підняв, пиріг не доїла дівчинка й розкидала на столі, обрізки сиру бабуся мало не викинула в смітник, а навіщо? Цукерка сама звалилася з блюда, а ось цей чудернацький фрукт апельсин я не їстиму, але його шкірка так смачно пахне!

 Уперше за останні дні мишеня повеселішало. Воно не лише наїлося досхочу, але й відклало частину запасів у дерев’яну скриньку!

 

Лісова рідня

І раптом пролунав дзвінок. «Хто б це міг бути? — злякалося мишеня. — А раптом це Кіт повернувся з прогулянки?»

 

Мік навшпиньках дібрався до вхідних дверей і зазирнув у «вічко». Ой, леле! Ціла купа польових мишей товклася біля входу в нірку.

 

«Мене не­має вдома», — вирішило мишеня, але дверний дзвіночок дзеленчав так настирно, що довелося відчинити. І відразу ж мишеня опинилося в обіймах своїх лісових родичів.

 

— З Новим роком, братуню Міку! — пищали мишенята. — Ми прийшли привітати тебе зі святом. І принесли подарунки!

— З яким це «новим» роком? — здивувався Мік.

— Як? Хіба ти не знаєш, що наближається це велике свято? Старий рік відходить, а замість нього приходить новий!

— На честь цього свята прикрашають ялинку.

— Ми її з лісу принесли!

— І подарунки дарують одне одному!

— І вішають на ялинку прикраси. У тебе є що-небудь?

— І взагалі, ми вирішили забрати тебе до себе в ліс, щоб ти не був самот­нім і сумним!

 

Новорічна метушня

Мік відчув, що від безперервного мишачого писку в нього паморочиться голова. Щоб не впасти, він бухнувся у своє улюб­лене крісло, а миші й мишенята закружляли по його нірці. Хтось діставав із рюкзака лісові гостинці (горіхи, горобинове варення й мариновані корінці), хтось вимітав сміття з нірки, хтось установлював у кутку ялинку, а бабуся-Миша стояла біля кухонної плити й готувала великий солодкий пиріг.

 

Раптом Міка захопила святкова метушня. Він віддав мишенятам обрізки кольорового паперу й срібної фольги, які зберігав у комоді про всяк випадок, і разом із ними почав прикрашати ялинку.

 

«Скарби» — друзям

До дванадцятої години все було готово. Ялинка, прикрашена різнобарвними гірляндами, горіхами й хлопавками, гордо стояла посеред кімнати, на столі красувався солодкий пиріг та інші смачні частування, під ялинкою лежала купа таємничих згортків, а Мік... він радів і галасував так само, як і всі мишенята. Він зовсім забув про те, що  повинен збирати запаси й заощаджувати їх «на чорний день», і тому витягнув усі свої «скарби», щоб подарувати гостям, які перетворили його нудний звичайний день на чудове свято. 

 

Зміна житла

Свято дійсно вдалося на славу! Миші вітали одне одного, розгортали таємничі згортки, ляскали хлопавками. Мік був щасливим. Уже було вирішено, що він відправиться зі своїми родичами в ліс, щоб не жити на самоті. Мишеня зібрало в рюкзак усі найнеобхідніші речі й продукти, а серед них — теплі в’язані шкарпетки, шапочка й шарф, подаровані йому друзями...

 

Перед дорогою всі вирішили трішки перепочити. Миші й мишенята влаштувалися хто де й поснули, тільки Мік не спав. Він думав про те, яке ж чудове це свято — Новий рік, якщо зустрічати його в хорошій компанії і ділитися при цьому всім, що в тебе є...

 

Олена Марчук

 

 

      << попереднє    оповідання    наступне >>