• Русский
  • Українська

Музика Різдва

Музика Різдва

Тимофій, Андрій та Софія про щось шепотілися в кімнаті. Хоча вони намагалися тримати все в таємниці, батьки здогадувалися, у чому річ: наближається свято Різдва, а значить, час готувати подарунки. Що ж вигадають діти цього разу?

 

Складне завдання

Софія була найстаршою, тому взяла ініціативу у свої руки. Вона попросила братів негайно зібратися на сімейну нараду, попередивши, що батьків на ній не буде. Тремтячи з цікавості, Андрій та Тимофій рушили за сестрою. І ось усі троє завзято обговорюють, чим порадувати дорослих різдвяного вечора.

 

— Ех, були б у мене гроші... — замріяно промовив Тимко. — Я купив би татові літак на радіокеруванні, і ми запускали б його разом.

 

— Навіщо татові твій літак? — заперечила Соня. — Хіба таке дарують на Різдво! Краще спечемо пиріг.

 

— Я вмію робити лише бутерброди, — відповів Андрій.

 

— І я не кулінар! — присів поряд із ним Тимко.

 

Діти серйозно замислилися, адже часу до свята залишилося не так вже й багато.

 

— Ой, ми забули, що цього разу в нас будуть гості! — схопилася Софія, і брати зрозуміли: подарунки потрібно готувати також і для них.

 

Отже: тато, мама, дві бабусі, дідусь, дядько Сергій із дружиною та дітьми — Максом, Владом, Настею й Аліною. Порахуйте, скільки це людей!

 

Подарунок придумали!

— Я придумав! — раптом вигукнув Андрій. — Подаруймо усім один великий подарунок!

 

— Наприклад, що? — не зрозумів Тимко.

 

— Коробку з цукерками? — запропонувала Соня.

 

— Та ні, треба подарувати те, на що не потрібно багато грошей, чого вистачить усім і що нам самим зробити під силу! — пояснив Андрій.

 

Тимофій із Софією здивовано перезирнулися: хіба таке можливо? Оце так загадка!

 

А ви, читачі, маєте які-небудь ідеї?

 

— А я знаю! — Софія навіть підстрибнула з радості. — Ми підготуємо для усіх різдвяний концерт! У нас вийде чудовий ансамбль: я гратиму на піаніно, Андрій — на скрипці, а Тимко — на акордеоні. І, звичайно, співатимемо.

 

— Точно! Назвемо програму «Музика Різдва», — погодився Андрій.

 

— Ну... Якщо варіантів більше немає, то подаруємо концерт, — сказав Тимофій.

 

Вивчу потім

Соня з Андрієм познаходили ноти й слова святкових пісень, розподілили, хто що виконує, потім розпочали репетиції. Тільки от у Тимка постійно знаходилися причини пропустити співанки, тому зазвичай його брат і сестра займалися вдвох.

 

— Я вивчу потім, — говорив він, поспішаючи до друга, у спортзал або надвір. — Ще встигну підготуватися!

 

На жаль, здібні діти справді іноді так поводяться: вони багато що хапають на льоту, тому вважають, що займатися не обов’язково. Спочатку в них усе легко виходить, і вони розслабляються. Однак навчальна програма ускладнюється, тобто потрібно довше сидіти за уроками, докладати більше сил. Але ж ті, кому раніше все давалося без зусиль, не звикли напружуватися! Вони так само розраховують на свої здібності, які тепер не дуже й виручають. От і трапляється, що відмінники переходять до лав слабкіших учнів.

 

Утім, це не зовсім про Тимка. Просто він був надто впевнений, що завжди зможе успішно приєднатися до ансамблю, адже з музикою у нього труднощів ніколи не виникало.

 

 

Пропустив останню репетицію

Коли до Різдва залишався один день, Софія, Андрій і Тимофій зібралися на генеральну репетицію. Батьки поїхали за покупками, тож юні музиканти мали досить часу для репетиції цілої програми. Отже, почали...

 

— Ти що, досі не знаєш слів? — Софія незадоволено поглянула на Тимка.

 

— Забув трохи. До завтра вивчу! — пообіцяв той. — Я поки підглядатиму.

 

— А в нотах чому фальшивиш? — зауважив Андрій.

 

— Я просто відволікся, — засоромився Тимко. — Почнімо ще раз.

Хлопчик дуже старався і співати, і грати. У нього був надзвичайно гарний голос. Батьки говорили, що це — Божий дар. Тільки репетиція несподівано закінчилася: Тимкові зателефонував друг і покликав на вулицю подивитися нові ковзани. Єгор навіть обіцяв дати покататися. Відмовитися Тимко не зміг. Ось ви, наприклад, як повелися б на його місці?

 

Підвів

Зранку вдома пахло пирогом і ще чимось смачним. Мама та Соня накривали на стіл, тато з Андрієм показували гостям фотографії, а Тимко пив уже третю чашку малинового чаю. Після вчорашнього катання на ковзанах у нього дуже боліло горло. Схоже, співати він сьогодні не зможе...

 

На щастя, Софія та Андрій заспівали чудово, місцями замінивши охриплого брата. Дякуючи дітям за домашній концерт, гості зітхали:

 

— Як шкода, що Тимко не співав!

 

— Ми дуже хотіли його послухати...

 

— Що ж він такий не­веселий? Захворів, так?

 

Тимко справді протягом усієї програми був сумний: жалкував, що до репетицій ставився не дуже серйозно й підвів ансамбль. Він теж хотів співати разом з усіма. От не втік би вчора гуляти — сьогодні був би здоровий.

 

Ну що тут ще сказати, діти? Адже ви, звичайно, зрозуміли, чого вчить нас ця розповідь?

 

Олена Гармель

  

 

    << попереднє    оповідання  •  наступне >>