• Русский
  • Українська

Метеликові ножиці

Метеликові ножиці

 

Негаразди з літаком

— Бачу, ти майструєш літачка? — запитав Метелик у заклопотаного хлопчика.

 

— Угу, — мугикнув той, не дивлячись, кому відповідає. — Але я ніяк не можу вирізати крила. Вони в мене виходять то криві, то надто великі, а то схожі на кленові листочки…

 

Тимко, а саме так звали нашого юного авіаконструктора, повернув голову, щоби подивитися на свого співрозмовника.

 

Єдині у світі

Від здивування він закляк на місці. Хлопчик витріщився на Метелика й не міг вимовити ані слова.

 

— Ти  ніколи не бачив метеликів, які розмовляють? — запитав крилатий друг.

 

— Хто тебе навчив говорити? — ледь проказав Тимко.

 

— Я сам навчився. Живу в королівстві метеликів, а там усі комахи освічені: уміють говорити, писати, читати й навіть куховарити. Мені нещодавно повідомили про те, що в тебе негаразди з літаком і ти не можеш змайструвати крила.

 

— Саме так, — кивнув маленький майстер.

 

— Пропоную тобі метеликові ножиці. Вони єдині в усьому світі. Наше царство дає покористуватися ними тій дитині, котра на це заслуговує. А ти, я бачу, старанний і цілеспрямований.

 

Метелик із радістю дав Тимкові ножиці. Хлопчик подякував і мерщій до роботи.

 

Крила із сорочки

З якого лишень матеріалу він не вирізував крила! Із блискучих цукеркових обгорток, із зеленого листка лопуха, із маминого  кольорового журналу і, на диво, навіть із дерев’яної дощечки. Усе різали ті метеликові ножиці!

 

Нарешті смугасті атласні крила, вирізані із власної літньої сорочки, Тимко приліпив до літачка. Щойно він їх приклеїв, як вони заворушилися, і літак злетів у небо, щоб кружляти в танку з іншими метеликами.

 

Літачок-лікар

Цей живий літачок оселився в барвистому царстві добрих метеликів. Він жив разом із ними, товаришував і працював з усіма.

 

Минуло трохи часу. Літачок підріс, вивчився на лікаря і став «швидкою допомогою» для поранених метеликів. Не забував він і про Тимка. Не раз навідувався до нього, розповідав про літні пригоди й тішив його своїми крилами!

 

Андрій Медведєв

 

 

 << попереднє    оповідання    наступне >>