• Русский
  • Українська

Конкурс краси

 

«Ти, Воробйова, — казала вчителька, — і так мало клас підтримуєш, лише свою церкву і знаєш… Отож, будь ласкава за наших дівчат поборотися!»

 

Підготовка

У підготовці до конкурсу мені вся сім’я допомагала. Мама сукні для показу шила, бабуся — котлети та голубці навчала готувати, а Дмитрик з Толиком, брати мої старші, саморобку допомогли змайструвати — кішку заводну, яка навіть нявкати могла. Отже, вирушала я на конкурс повністю споряджена, не особливо переймаючись перемогою: як мовиться, головне — участь.

 

Як Попелюшка

Перший етап я вдало пройшла, і моє вечірнє вбрання на журі враження справило: усі дівчата в міні-спідницях та майках заявилися, а в мене — сукня з синього оксамиту, довжиною до підлоги і з мереживом. Я в ній відчувала себе ну просто як Попелюшка на балу! Так що лише я сімдесят балів зі ста отримала, а для перемоги потрібно було двісті балів набрати.

 

Оголосили другий тур, і, поки сцену для кулінарного конкурсу готували, усіх учасниць в один ряд вишикували й почали їм запитання ставити.

 

Чекай чудес від Бога!

 

Заєць на удачу?

Спочатку запитання звичайні були: чим подобається займатися, які книги читаєш, а потім дядечко, який учасниць опитував (чийсь тато, як я зрозуміла), до Тані Митрохіної підійшов.

 

— А що це в тебе? — І на зайця плюшевого, який у Тані з кишені виглядав, пальцем показав.

 

Таня всміхнулася широко й відповідає:

 

— Це мій талісман! Він мені удачу приносить.

 

— Як цікаво! — зачудувався дядечко. — Яка духовно розвинена особистість! А хто ще має талісман на удачу?

 

Без талісмана

Ой, що тут почалося! Дівчата пищать: «Я маю! І я маю!» — і цілу купу всіляких талісманів-амулетів повитягали й глядачам показують. Лише я тихенько стою, сподіваючись, що мене обминуть.

 

Аж ні, мені теж мікрофон під носа тицьнули:

 

— А у тебе, дівчинко, є талісман? — як уві сні, питання чую.

 

Зрозуміла, що відповідати потрібно, зітхнула важко й кажу:

 

— Ні, мені талісман ні до чого. Бо я вірю в Бога. А в Біблії сказано, що ми повинні найперше на Бога покладатися, а не на талісмани.

 

— Так твої подруги теж у Бога вірять. — Дядечко на дівчат киває. — Однак це не заважає їм жити нормально, сучасно одягатися й косметикою користуватися, талісмани носити на удачу. А ти не думаєш, що помиляєшся?

 

— Атож, і я так само Воробйовій кажу. — Класна моя з місця встала. — А вона зовсім мене не слухає!

 

Конкурс закінчився?

Тут, по правді, я відповісти як слід захотіла! Та помовчала трохи й спокійно пояснила:

 

— Є віра в Бога, коли люди тільки називають себе християнами. А є така, коли в усьому на першому місці в них послух Ісусові Христу. Ісус — це мій Спаситель. Тому я стараюся поводитися так, як Він хоче. І вам цього бажаю!

 

Тут журі між собою перезирнулося, і зрозуміла я, що особисто для мене конкурс закінчився. Однак намагаюся не показувати, що засмутилася, усі завдання старанно виконую. Тільки... хоча котлети мої найсмачніше пахли і кішка моя не лише по залу каталася, але й нявкала, я більше двадцяти балів не набрала. А у дівчат — і сорок, і п’ятдесят, так що їм зовсім трохи до перемоги залишилося.

 

І тут фінал конкурсу настав. Усіх нас знову на сцені вишикували, а журі очки підраховує. І оголошують, хто скільки набрав. У кожної по сто або сто п’ятдесят очок, а у Митрохіної — сто дев’яносто п’ять. Я так зрозуміла, що перемогу їй присудять, аж раптом чую:

 

— Ніна Воробйова — двісті двадцять очок!

 

Ісус для мене — найважливіше в житті!

 

За сміливість

Я своїм вухам не повірила, дивлюся — і дівчата переглядаються здивовано. А голова журі (теж чийсь родич) підводиться й оголошує:

 

— У Ніни Воробйової було сто двадцять балів. І ще сто балів вона отримує особисто від мене. За те, що не побоялася перед усіма обстоювати свої погляди й відкрито розповіла про свої переконання!

 

Ну, тут я не витримала, сльозу трохи пустила. Звичайно, раділа, що путівку в молодіжний табір виграла, і стрічку переможниці з величезним букетом теж було приємно отримати. Та головне для мене було те, що я могла всім сказати про Христа. І Він мене благословив!

 

Олена Марчук

 

Якщо ти слухняний Богові, будь готовий отримати більше, ніж ти попросив.

 

    << попереднє    оповідання  •  наступне >>