• Русский
  • Українська

За стінами паперового будинку

Якось уранці снідала я на свіжому повітрі. Приємно літнього прохолодного дня подихати чистим вітерцем, попити чаю з бутербродом. І що ж? Не я одна виявилася любителькою ось такої трапези. Закружляла поруч, підлетіла до столу оса. 

 

Так от, я відразу зрозуміла, що переді мною оса. Я здивувалася. Зізнаюся, я була впевнена, що оси, як і бджоли, надто охочі до солодкого. А на моєму столі солодкого не було взагалі. Я спробувала відігнати непрохану гостю, але, як тобі відомо, читачу, ос краще не дратувати: вони можуть боляче вжалити. Тому я вирішила, що більше не махатиму руками й подивлюся, що ж привабило осу.

 
Вона сміливо прилаштувалася на край тарілки з кружечками ковбаси й заходилася акуратненько відкушувати маленький шматочок і згортати його лапками в грудку. Узявши стільки, скільки потрібно, оса знялася й полетіла. Мене дуже зацікавила її поведінка. Навіщо їй м’ясо? Що вона з ним робить?
Виявляється, ось що.

 
Справжній папір!

Сама оса м’ясо не їсть, вона справді любить квітковий нектар. А м’ясо несе до свого гнізда, ретельно пережовує і годує ним личинок.
Після холодної зими оса, прокинувшись від сну, летить до квітів, щоб підкріпити свої сили. П’є солодкий запашний нектар. Потім обирає місце для гнізда. Може влаштуватися в дуплі, серед гілок кущів, на суку або на горищі.

 
Не важливо, де причеплене гніздо, але зроблене воно з паперу. Так, справжнісінького паперу! І папір цей оса виготовляє сама. Відщеплює щелепами від паркану, від старого пенька, від уже м’якої, підгнилої деревини або кори маленькі трісочки. Розжовує, перетирає і спресовує їх у роті, змочуючи слиною. З отриманих грудок знімає тоненькі смужки, як стружку, і з них ліпить гніздо.

 
Маленькі комірки завжди шестикутні. Оса використовує свої вусики замість мірки, тому стільники виходять однаковими.
Уже за тиждень декілька комірок готові. Оса відкладає в кожну по яєчку, а потім летить за їжею для личинок. Адже вони з’являться через п’ять днів.

 
Коли личинки виростають і робляться здатними літати, мати сімейства більше не турбується про гніздо — тепер робочі оси допомагають їй у цьому, а вона лише відкладає в нові комірки нові яєчка.

 
З часом гніздо розростається. Знаходили такі великі гнізда, що не обхопити руками. І правда страшно наближатися до такого будинку, хоч він і паперовий!

 
Підігріємо та прохолодимо

У паперовому осиному будинку температура тримається завжди однакова. Якщо надворі холодно, навіть мороз, усередині має бути дуже тепло, щоб розвивалися личинки. Аби зігріти свій дім, усі оси починають дрижати, напружуючи й розслаблюючи м’язи. Мускули вібрують і дають тепло.
А ось якщо стало занадто спекотно, тут вже інший метод знадобиться. Оси приносять і розбризкують по стільниках воду. А щоб вона випаровувалася, вони стоять над стільниками біля входу і швидко-швидко махають крилами. Температура знижується за декілька секунд.

 
Піклуючись одна про одну

Робочі оси схожі одна на одну, проте виконують різну роботу. Між ними є няньки, будівельники, охоронці, мисливці. Мисливців завжди чекають біля входу в гніздо. Вони приносять здобич для всіх. Навесні й улітку оси поїдають багатьох шкідливих комах, мух та гусениць. Хижаки передають їжу з рота в рот. Цією їжею харчується все гніздо. Та коли погода погіршується, настають і голодні часи. І ось тоді навіть личинки можуть нагодувати своїх дбайливих няньок, добувачів і взагалі все гніздо. Коли дорослі оси торкаються до них, малюки виділяють з рота прозору рідину. Ці солодкі крапельки осам дуже смакують!

 

Як же порадувало мене відкриття, що оси такі уважні одна до одної! Сильні піклуються про слабких, та коли трапляється скрута, малеча не тупає ніжками, не кричить голосно, не вимагає усе лише собі, але ділиться тим, чим може. Живуть у дружбі та злагоді.

 
Саме так навчає нас поводитися Ісус. Він бажає, щоб ми були турботливими, уважними, добрими. Служили одне одному тим, чим ми можемо поділитися. 

 

Уляна Шубіна