• Русский
  • Українська

Удавальник

 

Не вдавай опосума

Мешканцям цієї країни добре відома одна хитрість скромного і скритного звірятка: як тільки опосум зрозумів, що попався і ось-ось опиниться в лапах ворога, він прикидається мертвим. Навіть з дерева впаде трупом — очі скляні, лапи витягнулися, язик вивалився і піна з рота пішла. Ну що з «мертвяком» поробиш? І ворог квапливо відходить.

Опосум лежить так скільки потрібно. Навіть якщо взяти його за хвіст чи штурхнути ногою, жодна шерстинка не ворухнеться. Та щойно небезпека минула, хитре звірятко зараз же схоплюється й зникає в кущах.

 

Пізній обід

Взагалі-то зустрітися з опосумом не так вже й просто. День він проводить де-небудь у дуплі, у кроні дерева або серед каміння. У сутінках виходять опосуми пообідати. Кукурудза на полях, соковите листя, сливи, виноград цілком задовольнять цих невибагливих звіряток. Жук трапиться чи ящірка, миша. Дуже полюбляють пташині яйця. Навіть на дерево не полінуються за ними полізти.

 

Добряче підкріпившись, опосуми чіпляються задньою ногою і хвостом за міцну гілку й висять догори ногами, погойдуються — обід перетравлюють.

 

Як упізнати опосума

Яких тільки видів і родів немає в сімейці опосумів: товстохвості та короткохвості, кошлаті та пухнасті, чотириокі та буролиці, мишачі та водяні, південні та північні, смугасті та пишнохвості, білобрюхі та вухаті. Важко описати всіх.

Опосуми бувають такі маленькі, що могли б поміститися в людини на долоні навіть витягнувши хвіст, а інші великі, як домашня кішка. У всіх є шерсть і хвости. Тіло видовжене і гнучке, а мордочка — витягнута з круглими очками й відстовбурченими вушками. У роті аж п’ятдесят зубів.

 

Сумка кишенькою вниз

Ще одна важлива відмінність опосумів від інших тварин — це їхні сумки. Так, у більшості самиць на животі є сумки-кишеньки. Вони відкриті знизу. Коли в мами народжуються малюки, вони пробираються по її шерстистому животу до сумки. Там є соски, до яких малеча присмоктується і так залишається декілька місяців.

 Новонароджені не більші за бджолу. Але ти не бійся, жоден не випаде: кожен міцно тримається ротиком за сосок. А у деяких видів опосумів навіть і сумки немає, так що малюки просто висять у мами на животі, і ніхто не губиться. Через місяць-два у них розплющуються очі, а через сімдесят днів дитинчата, що вже підросли, виходять із сумки побавитися, однак у разі небезпеки негайно ховаються у своє надійне укриття. Спливає ще місяць, і мама більше не пускає їх у сумку — тепер вони перебираються до неї на спину. Буває, дванадцять маленьких опосумів отак от їздять у мами на спині.

Ніхто не може збагнути, як вони так швидко вчаться прикидатися мертвими. А може, це закладено в них Богом?

 

Ще раз про удаваність

Проте у світі людей удаваність сприймається як нещирість, хитрість або обман. Щодня ми зустрічаємося з найбільшою небезпекою — це гріх. І повір, любий читачу, у нас не вийде від нього сховатися, якщо ми лише вдаватимемо християн, лише вдаватимемо, що віримо Богові, лише вдаватимемо, що слухаємося Його. Тільки коли ми по-справжньому належимо Господові, по-справжньому тримаємося Його слова і по-справжньому хочемо догодити Богові, ми зможемо захиститися від гріха й уникнути багатьох лих. Нам треба бути СПРАВЖНІМИ!

 

Уляна Шубіна

 

Маленькі опосуми, які підросли самостійно перебираються до мами на спину. І хоча хапаються малята чіпко, мама пересувається дуже обережно.