• Русский
  • Українська

Рідня, яку ні з ким не сплутаєш

 

Близькі і далекі родичі

Сплюшки — сови. Пугачі — сови. Сипухи — сови. Біла полярна — сова. Кроликова — сова. Болотяна — сова. Сич волохатий і сич хатній — сови. Сичик-горобець — найменша з сов. Бородата, довгохвоста, сіра, вухата… І це ще не всі птахи, які називаються совами.

 
Відрізнити їх можна за очима, вухами, величиною та голосом. Ну ще й по хвосту. Отож, дивімося.

 
Загальний портрет

У сов кругла голова з великими очима. Особ­ливе розташування пір’я утворює совине «лице». У кожного виду різне. Перо в сови пухнасте, що забезпечує птахові безшумний політ. Кігті в сов довгі та гострі, а дзьоб загнутий, короткий. Відразу зрозуміло: хижачки. Та не поспішаймо засуджувати їхню вдачу. У лісах і парках сови винищують безліч мишей, полівок, щурів — тисячі дрібних гризунів!

 
Тому ніхто не заперечуватиме, що від сов дуже велика користь.

 
Вушка на маківці

Забарвлення сови залежить від місця, де вона мешкає. Ось, до прикладу, полярна сова. Вона біла. У молодих полярних сов дуже багато пір’їн з чорними окрайцями. Та чим старша полярна сова, тим вона біліша. Інші сови замасковані під стовбури дерев, болотяну росли­нність.
Пугач. Цю сову відрізняють «вуха» — пера, що ростуть над вушними раковинами.

 
Це велика сова, завбільшки з орла. Вона буро-рудувата. Однак є й інші сови з «вушками». Одна так і зветься — вухата сова. Вуха у неї довгі, та сама пташка набагато менша за пугача. У болотяної сови теж є вуха, але зовсім маленькі — як нігтик. Цікаво, що вуха в усіх сов розташовані одне вище за інше. Так задумано Творцем для того, щоб сова могла точніше визначити, звідки лине звук. Сови чують учетверо краще, ніж кішки.

 
Сірі сови та сипухи

Бородата, довгохвоста і сіра сова — найпоширеніші сови. У бородатої пір’я під дзьобом чорного кольору, а навколо світле, — ну справжня тобі борода. А очі — як дві мішені. Перо від очей розходиться колами й чергується порядово: світле — темне. Це великий птах — як і пугач, і біла полярна сова. Довгохвоста і сіра сови схожі між собою. Вони не такі крупні, як бородата, а сіра ще менша за довгохвосту.

 

Сіра сова

 
Сипухи — дуже гарні сови. Оперення в них вгорі біло-руде, золотаве, а біле обличчя — у вигляді серця. Ця невелика сова, приблизно як ворона, часто гніздиться по сусідству з людьми, навіть у густонаселених містах. Але це дуже скритний нічний птах, тому побачити його непросто.

 

Сипуха

 
Сичик і сплюшка

Сичик-горобець дійсно завбільшки з горобця. У нього привітне «личко». Хатній сич також невеликий, але більший за горобця, і відзначається похмурим виглядом. А волохатий завжди здивований. Він уподобав ліси Північної Америки, а хатній замешкує неподалік Уральських гір та Байкалу.

 

Сичик-горобець

 
А совку-сплюшку назвали так, бо вона часто кричить сумно й мелодійно: «Сплю-ю, сплю-ю». Сплюшки — перелітні сови. Зимують в Африці та Південній Азії.

 
Кроликові сови затишно влаштовуються в кролячих та інших норах зі своїми пташенятами. Якщо вільних нір немає, риють самі. Їхні совенята, коли підростають, сидять на порозі нори й чекають батьків. Якщо пташенят щось налякає, вони шугають у нору, і звідти раптом лунає торохтіння гримучої змії. Тут уже за совенятами ніхто не полізе. Як же вдається малюкам так зображувати цей моторошний звук?

 

Совині таємниці

Скажу тобі, є ще стільки дивовижного в житті сов! Які в цих птахів голоси, у кожного виду свій! Яка рухлива шия, які зіркі очі! Чому інші пташки охоче селяться поруч із совами, і ці хижаки їх не чіпають? Як виводять сови своїх пташенят? Як приживаються сови в хаті? Не можу зараз відкрити тобі всі совині таємниці. Вони не помістяться на цих сторінках, до того ж, якщо чесно, мені теж відомо не все. Так це ж і

добре! Нам з тобою, юний читачу, є ще багато чого дослідити. Варто лише захотіти!

 

 
Велика рідня

У совиному роду близько 180 сімейств. (Хоча деякі орнітологи стверджують, що сов — 420 видів). Оце вже не скажу, не рахувала. Це також можемо з’ясувати в майбутньому. Однак я не про те. Як би не називалася сов

а, де б вона не мешкала, як би не «розмовляла», кожен, хто хоча б раз побачив цю пташку, вже не сплутає її ні з якою іншою.

 
А ми? Якщо ми належимо до родини Божої, чи впізнають нас люди? Чи зможуть вони сказати: «Оця людина — син Господа, дочка Бога. Цього вже ні з ким не сплутаєш!»?

 

Уляна Шубіна