• Русский
  • Українська

Маленьке зелене жабеня, яке любило запитувати

 

У маленького зеленого жабеняти було дуже багато запитань. Та найбільше воно запитувало: «Чому?»

 

Перетворившись щойно із пуголовка на жабу, воно відразу подумало: «Не зрозумію, я дорослий чи ще ні? Чому ж я тепер менший, ніж коли був пуголовком?»

 

Слід зауважити, його дуже це здивувало, бо воно було впевнене, що дорослі більші за малюків. Відповідати жабеняті було нікому, тому воно запитувало самого собе.

 

Жабеня не знало, що в роду кракавок усі маленькі. Завдовжки всього п’ять сантиметрів. А кричать дуже голосно.

 

Куди пропав хвіст?

Потім воно помітило, що в нього немає хвоста, і запитало: «Чому в мене немає хвоста?»

 

Те, що в нього чотири лапки і на кожній чіпкі пальчики, дуже йому подобалося. Це набагато зручніше, ніж просто довгий пуголовковий хвіст. Лапками можна хапатися за будь-які гілочки, стеблинки, листочки. Лапки — дужі, стриб — і жабеня перескакує з дерева на дерево.

 

Хоча знову ж таки питання: а чому на передніх лапках пальців менше, аніж на задніх?

 

 

 

 

Де сховався язик?

Йому подобався його довгий язик. Клац — і в роті здобич. Та де ж ховався цей язик і чому не було лапок, коли воно було пуголовком? У дитинстві, пуголовком, воно увесь час проводило у воді, а тепер сидить на зеленому листочку і тільки міхур на шийці роздуває та «Ква-ак, ква-ак!».

 

Здається, на жаб’ячій мові це означає: «Чому?» Щоразу, коли в зеленого жабеняти виникає запитання, чути: «Ква-ак!» А оцей великий міхур теж чому так сильно надувається, що навіть затуляє все жабеня? «Ква-ак?»

 

Чому сірий?

Або от ще. Жабеня все зелене-зелене, як літній листочок. Тільки чорні хвилясті смужки тягнуться від очей до задніх лапок. Та раптом стриб — і жабеня вже не зелене, а сіре, або ясно-жовте, або навіть чорне. «Ква-ак?»

 

Чому всенький день йому хочеться спати, і воно дрімає навіть на осонні, підібравши ніжки під черевце. А щойно надходить вечір, перед полюванням йому обов’язково кортить скупатися? «Ква-ак?»

 

Як про все дізнатися?

Це поки все, що воно знало про себе. Та якби воно довідалося більше, то й запитань було б більше. Наприклад, маленьке зелене жабеня не знало, що люди називають його та родичів кракавками — деревними жабами. А то воно неодмінно запитало б: «А чому?»

 

Дуже багато запитань для одного маленького зеленого жабеняти. Та згодом воно дізнається відповіді про себе і про інших.

 

 

А ти, любий читачу, зміг би відповісти кракавці на всі її «чому»? Упевнена, ти знаєш відповідь на найголовніше запитання: Творець створив маленьку деревну жабку такою незвичайною й цікавою та підготував її для життя поміж деревами не даремно. Маленькі жабки допомагають лісові, захищаючи його від шкідників. 

 

Уляна Шубіна