• Русский
  • Українська

Квіткові птахи

Колібрі та квіти

Квітковими пташками називають їх недарма. Колібрі живуть лише в Америці, скрізь, де можуть рости квіти, бо харчуються квітковим нектаром. Навіть дзьобики в них влаштовані так, щоб добувати нектар з глибоких квіткових чашечок. І от що цікаво: багато квітів дружать тільки з окремими видами колібрі. Уся справа в дзьобиках. Є квіти у вигляді трубочок. Вони такі витягнуті, що добутися до нектару може лише мечедзьобий колібрі. Дзьоби цих пташок довші, ніж їхнє тіло від самого кінчика хвоста. Отож, за співвідношенням довжини дзьоба до розмірів тіла мечедзьобий колібрі — пташка з найдовшим дзьобом у світі.

 
У орлиного колібрі дзьоб зігнутий, як серп. Як же з таким можна управлятися? Та є невеличкі квітки-глечики: денце широке, а шийка вузька. Ось якраз із ними й товаришує орлиний колібрі.

 
Колібрі, на відміну від інших птахів, уміють смоктати нектар. Язик-рурка чудово в цьому допомагає.

 
Колібрі та світло

Колібрі так пов’язані з квітами, що навіть і схожі на них. Яскраві, барвисті!.. Хтось із чубчиком, інший прикрашений пір’їнами-ріжками, хтось носить пухові «шаровари». А хвости! Опахала, стріли, складені літерою Х. Але скажу тобі, маленький читачу, основний колір пір’я колібрі — бурий або чорний. Блиск і веселкові переливи утворюються не забарвленням, а здатністю пір’їнок відбивати світло. В залежності від освітлення змінюється і колір оперення.

 
Колібрі та рух

Це найменші пташки у світі! Наприклад, є пташка всього вдвічі більша за джмеля (ну, скажімо, як твій мізинчик, читачу), і навіть назвали її колібрі-бджілка. Та є серед них і гіганти. Велетенський колібрі завдовжки аж 20 сантиметрів — як ластівка.

 
Рухаються і літають колібрі не так, як звичайні пташки. Їхні крильця встигають описувати в повітрі цифру 8 п’ятдесят, а то й сто разів за секунду. Отож зауважити, як колібрі махає крилами, неможливо.

 
Літають колібрі дуже швидко: за годину можуть і сто кілометрів здолати. А ті колібрі, що мешкають у Північній Америці, відлітають зимувати в Мексику. І 800 кілометрів без посадки летять над Мексиканською затокою.

 
Колібрі та люди

Кажуть, колібрі не бояться людей. Стверджують, що пташка може пошукати нектар у букеті квітів у руках у людини. Чула, що колібрі влаштувала гніздо на люстрі, тягаючи вату з медичного кабінету. Усе може бути. Та хоча я живу в місцевості, де водяться колібрі, жодного разу не довелося мені побачити цю пташку. Лише іноді помічала гудіння, наче важкий джміль пролетів, і порух квітів, — значить, тут була пташка. Надто вони спритні.

 
Колібрі та багато чого іншого

Для швидкого польоту треба й харчуватися добре. Так, ці пташки їдять у день вдвічі більше, ніж важать самі. Квітковий нектар — не все, чим харчуються колібрі. Пташкам необхідний білок, тому вони їдять ще й комах.

 
Щоб їжа відразу перероблялася на енергію, крихітні сердечка цих пташок скорочуються дуже швидко — 1000 разів за секунду.
Гнізда в колібрі малесенькі — як половинка шкаралупи волоського горіха. Часто вони дуже глибокі, так що зовні стирчить лише дзьоб пташки. Малюків годують нектаром. Поки мами немає, пташеня завмирає, і кожного разу, повертаючись, мамі доводиться термосити його.

 
Сплять колібрі не як звичайні птахи. Настає вечір, і пташки поспішають на гілки. Щойно колібрі припиняє рухатися, температура тіла падає, маленький організм завмирає, і пташка ціпеніє. Лише тепле сонце може розбудити пташку вранці.

 
Маленькі, та сміливенькі

Ці відважні малюки не бояться нічого. Рухи їхні дуже швидкі та різкі, а дзьобики довгі, міцні, тонкі, як голки. Ні соколи, ні сови не наважаться наблизитися до гнізда колібрі. І навіть змія. Колібрі цілять прямо в око. Болючі уколи змусять утікати будь-якого хижака.

 
Ця маленька смілива пташина — приклад і для нас. Нам слід бути такими ж відважними й упевненими в боротьбі зі спокусами, гріхом та сатаною. Нічого, що ворог злий і сильний. Ми — діти Божі, Він із нами й дає нам силу, щоб перемагати.

 

Уляна Шубіна