• Русский
  • Українська

Господня земля

 

Привіт, читачу!
Будьмо знайомі! Як бачиш, я — рибка. Моє ім’я — Мідас Цихлід. Я належу до давнього й великого роду цихлід. У природі ми надаємо перевагу прісній воді, і більшість моїх родичів мешкає в Америці, Африці, на Мадагаскарі та в Азії. А я живу в акваріумі.
 
Моє дитинство
Перш ніж я народився, мої батьки порозвішували ікринки на добре очищених від мулу й піску підводних рослинах, каменях і корчах. Батьки по черзі охороняли ікринки і піклувалися про нас. Якщо, наприклад, мама махала своїми плавничками, щоб свіжа вода обмивала нас, тоді батько чергував неподалік і нікого не підпускав близько. Так вони заступали один одного майже три доби. Коли...

Привіт, друже!

Я — сонечко — маленький червоний жучок із чорними цяточками на надкрильцях.

 

Ми багато разів зустрічалися в саду і навіть у твоєму будинку. Іноді я люблю сідати на маленьку добру долоньку — як твоя.

 

Я знаю, тобі дуже цікаво спостерігати за мною. І ти завжди рахуєш чорні крапочки на моїй спинці. Я підкажу тобі. У кожного європейського сонечка по сім чорних крапочок, більше не буває. А от в Азії й Америці живуть сонечка з дванадцятьма крапочками, і навіть з двадцятьма двома!

 

Чому мене називають сонечком, я не знаю. І ніхто точно сказати цього не може. Зате у нас, сонечок, дуже важливе заняття. Ми поселяємося в садах і рятуємо їх від неминучої загибелі. Часто навесні на молоду садову зелень нападають ненаситні попелиці. Якщо дати їм...

Їх можна побачити з вікна вітальні, працюючи у дворі, крокуючи уздовж вулиці. Особливо помітні ці червоні маячки ранньої весни, коли навкруги ще досить сіро.

 

Усю весну, літо й початок осені в країнах американського континенту скрізь можна побачити яскраво-червоні пурхаючі кулі. Особливо помітні ці червоні маячки ранньої весни, коли дерева ще не встигли зодягнутися в зелене і довкола досить сіро. Однак сонце вже займає весь небосхил, удень можна прогулятися не одягаючи куртки, і всюди чутно й навіть видно веселу метушню: струмок, наповнений талою водою, витанцьовує на вкритих мохом камінчиках, гілки тремтять від набубнявілих бруньок, а буре торішнє листя підозріло енергійне — під ним вирує і поспішає проявитися земляне життя.

 

...

Жаби і ропушки — друзі і подружки

Напевно, ти чув не раз, любий читачу, весняні концерти біля ставка. Рано-вранці або лишень засутеніє, лунає гучне й веселе «куа-а-а».
«Це жаби!!!» — зараз же здогадаєшся ти.
 
Авжеж! І ти відразу зможеш упізнати їх серед тисяч тварин. Невелике зелене гладке витягнуте тільце, лапки з перетинками й чудова стрибуча здатність. У жаб є сестри — ропухи. На перший погляд вони досить схожі, проте ропуха більша за жабу, округліша, шкіра у неї сірого кольору, вся вкрита бородавками, а за очима овальні опуклості. Та однак, коли вже зовсім незрозуміло, хто ропуха, а хто жаба, є один надійний спосіб. Якщо не страшно, зазирни до рота...

Що ж, дорогий читачу, ось і настали довгі зимові вечори.

Дехто з дорослих страшенно не любить цієї пори року.

Чому?

Вони стверджують, що немає нічого нуднішого за зиму. На вулицю виходити неприємно, а вдома нічим зайнятися.

Але ж ми з тобою точно знаємо, що можемо провести час дуже навіть приємно й корисно.

Чи не хотів би ти вирушити у подорож?

Куди, запитаєш?

Ну, наприклад, на найпівденніший Південь.

Тільки ти не думай, що ми зможемо там погрітися. Хоча в цей час там літо, але можеш бути певним, що на найпівденнішому Півдні влітку набагато холодніше, ніж зараз у нас із тобою за вікном.

Ну що, ти готовий вирушити у цю холодну подорож?

Тоді уважно слухай. Ми відправляємося в Антарктиду.

 

...