• Русский
  • Українська

Господня земля

Ми різні, але завжди маємо допомагати одне одному

 

На одному узліссі жили поруч Рудий і Сірий. І була в них обох дуже добра риса — не набридати один одному своїми непотрібними порадами, як життя влаштувати.

 

Неохайний сміливець
Рудого завжди все влаштовувало. Павутина його була неохайна, повна дірок і лісового сміття.

 
Та він не поспішав її лагодити. Навіщо? До неї і так завжди потрапляло багато жирних, соковитих мух (недарма висить на видноті, між високими стеблами кінського щавлю!).

 
І сміливим Рудий був до необачності! Тільки почує сіпання сигнальної нитки, протягнутої від тенет до його схованки, — зразу ж осьдечки. Обстежує...

А як ще мурахи можуть захистити своє житло? У ньому ти — непроханий гість! Це ж бо царство найпрацьовитіших комах!

 

Мурахи дуже організовані. Навіть Біб­лія ставить їх нам за приклад: «Чотири створіння є на землі, і хоч вони маленькі, але надзвичайно мудрі: мурашки — слабенькі створіння, але вони запасаються їжою на зиму влітку…» (Приповістi 30:24-25).

 
Домашні вихованці
А знаєш, що цих комах можна тримати вдома як домашніх вихованців? Для цього існують спеціальні тераріуми — мурашині ферми, або формікарії. Вони схожі на лабіринт із безліччю кімнаток.

 
...

Гадаю, раніше щури нікому не шкодили. Та прийшов гріх — і у світі багато чого стало з ніг на голову. Цікаво, якими задумав щурів Творець? Сподіваюся, у майбутньому ми про це дізнаємося, а поки поговоримо про те, що нам відомо.

 
Щурячий король
Можливо, це трапляється через сильні заморозки: декілька щурів переплітаються, «зростаються» один з одним боками, лапками і хвостами. У такому клубку їх налічується до п’ятдесяти! Так і живуть.

 
От вам і «щурячий король»! Звичайно, добувати собі їжу він не може, тому харчується тим, що принесуть інші.

 
Без їжі не...

 

Тук-тук-тук!.. Чуєш?
Це дятел! Його частий сильний стукіт у лісі не сплутаєш ні з чим. І так будь-якої пори року, бо дятел не розважається, а завжди зайнятий важливою справою.

 

Хто стукає?
Ось він — притулився до стовбура дерева, ніби прилип. Крила зозулясті — чорно-білі. На голові — червоне пір’ячко. Гарний птах!

 
Він чіпко тримається за стовбур кігтиками, а для кращої рівноваги упирається в нього хвостом. І довбе та й довбе дерево своїм довгим міцним дзьобом. І як лише голова не болить?..

 
...

 

Боязкий, як заєць. Так може сказати лише неук. Заєць аж ніяк не боягуз. Адже від небезпеки втікають і тигри, і леви, і навіть люди. Чому ж зайця звинувачують у боягузтві, коли він просто дбає про своє життя?

 

Утекти або зачаїтися
Заєць не завжди поспішає втікати від своїх ворогів. Він має дуже добрий слух. Заєць заляже на галявинці й дослухається: може, ворог поверне в інший бік.

 
Чекає до останнього. А коли бачить, що мисливець прямує просто до нього, тоді як дремене!

 
Якщо заєць помітить сову або орла, то й зовсім не ворушиться. Він затаюється — і його не вистежити навіть такому пильному окові, як у орла.

 
...