• Русский
  • Українська

Господня земля

Подорож у ковчезі?

Нещодавно я почула, що динозаври плавали з Ноєм у його ковчезі. Оце так новина! А я ж завжди була переконана, що динозаври — це вигадка людей, яких постійно приваблює щось загадкове й незвичайне.

Слід зауважити, що в підручниках та книгах про тварин часто можна прочитати твердження, нібито динозаври жили мільйони років тому. Ну, це вже зовсім казка. Я знаю, що земля була створена Богом і її історія розпочалася шість тисяч років тому. Отож мільйони років тому про динозаврів не могло бути й мови.
Та чи справді динозаври були з Ноєм у ковчезі? Як могли поміститися вони, такі величезні, хоча й у просторому, але все-таки не безрозмірному ковчезі? Чому ж їх немає зараз? Знаю-знаю, і тобі дуже цікаво розібратися хоч трохи в історії...

Ці невисокі, легкі, витривалі коні були невловимі. Приручити цих тварин було неможливо.

 

Коні та люди

Не склалися у людей і диких коней добрі стосунки. Селяни розорювали все більше полів. Тарпани псували й витоптували посіви, а також з’їдали увесь зимовий запас сіна в копицях, яке селяни заготовлювали влітку для худоби.

 
Характерні ознаки

Тарпан — невеликий кінь, сірого забарвлення з темним «ременем» уздовж хребта. Грива чорна коротка, жорстка, стоїть сторчма, чубчика немає. Хвіст і ноги до колін теж чорні. А у деяких особин на передніх ногах є ледве помітні поперечні смуги. Сучасні коні походять від тарпанів. Проте цих прекрасних вільних...

Якось уранці снідала я на свіжому повітрі. Приємно літнього прохолодного дня подихати чистим вітерцем, попити чаю з бутербродом. І що ж? Не я одна виявилася любителькою ось такої трапези. Закружляла поруч, підлетіла до столу оса. 

 

Так от, я відразу зрозуміла, що переді мною оса. Я здивувалася. Зізнаюся, я була впевнена, що оси, як і бджоли, надто охочі до солодкого. А на моєму столі солодкого не було взагалі. Я спробувала відігнати непрохану гостю, але, як тобі відомо, читачу, ос краще не дратувати: вони можуть боляче вжалити. Тому я вирішила, що більше не махатиму руками й подивлюся, що ж привабило осу.

 
Вона сміливо прилаштувалася на край тарілки з кружечками ковбаси й заходилася акуратненько відкушувати маленький шматочок і згортати його лапками в грудку. Узявши стільки, скільки...

Колібрі та квіти

Квітковими пташками називають їх недарма. Колібрі живуть лише в Америці, скрізь, де можуть рости квіти, бо харчуються квітковим нектаром. Навіть дзьобики в них влаштовані так, щоб добувати нектар з глибоких квіткових чашечок. І от що цікаво: багато квітів дружать тільки з окремими видами колібрі. Уся справа в дзьобиках. Є квіти у вигляді трубочок. Вони такі витягнуті, що добутися до нектару може лише мечедзьобий колібрі. Дзьоби цих пташок довші, ніж їхнє тіло від самого кінчика хвоста. Отож, за співвідношенням довжини дзьоба до розмірів тіла мечедзьобий колібрі — пташка з найдовшим дзьобом у світі.

 
У орлиного колібрі дзьоб зігнутий, як серп. Як же з таким можна управлятися? Та є невеличкі квітки-глечики: денце широке, а шийка...

 

Близькі і далекі родичі

Сплюшки — сови. Пугачі — сови. Сипухи — сови. Біла полярна — сова. Кроликова — сова. Болотяна — сова. Сич волохатий і сич хатній — сови. Сичик-горобець — найменша з сов. Бородата, довгохвоста, сіра, вухата… І це ще не всі птахи, які називаються совами.

 
Відрізнити їх можна за очима, вухами, величиною та голосом. Ну ще й по хвосту. Отож, дивімося.

 
Загальний портрет

У сов кругла голова з великими очима. Особ­ливе розташування пір’я утворює совине «лице». У кожного виду різне. Перо в сови пухнасте, що забезпечує птахові безшумний політ. Кігті в сов довгі та...