• Русский
  • Українська

Дякую Богові та бабусі

Дякую Богові та бабусі

 

Схилившись над зошитом, Максим корпів над завданням олімпіади з хімії. Зрідка озирався на інших присутніх і з задоволеним обличчям продовжував писати.

 

Серед учасників олімпіади Максим наймолодший — йому лише сім років. Хлопчик розумів свою винятковість, тому його просто розпирало від гордості.

 

— Чого крутишся? Хвилюєшся? — Сусідка по парті підбадьорливо всміхнулася й поклала руку Максимові на плече.

Той насупився й презирливо пирхнув: «Ось іще! Не дочекаєшся!»

 

Два перших

…Та ось нарешті у великій актовій залі чекають оголошення переможця й володаря сімейної путівки на Мальдіви. Літній сивий чоловік, представник організаторів олімпіади, вийшов на сцену й промовив:

— Діти, річ у тім, що перше місце розділили двоє: Максим зі школи № 31 та Петро зі школи № 79. У нас є пропозиція! Нехай кожен переможець розповість про себе й переконає нас у тому, чому саме він гідний отримати путівку. А присутні в залі проголосують. Отже, спочатку дамо слово наймолодшому учасникові та переможцеві — Максиму!

 

«Я, я, я!»

Максим поважно підійшов до мік­рофона й упевнено заговорив:

— Чому я гідний цієї путівки? Тому що мені всього сім років, а я розбираюся в хімії. Я талановитий та унікальний, працелюбний і наполегливий. Я вірю, що в мене велике майбутнє. Можливо, я винайду щось таке, за що отримаю Нобелівську премію, і обов’язково стану відомою людиною.

У залі аплодували, а дехто чомусь засміявся. Та Максим спокійно пішов до свого місця. «Сміються, бо заздрять», — подумав він.

 

Хочу допомогти дітям

Другий переможець почервонів і незграбно підніс до лиця мікрофон:

— Пробачте, я не звик виступати і можу не дуже доладно говорити. Спочатку я хочу подякувати Богові за те, що я можу розбиратися в хімічній науці. А також дякую бабусі за підтримку в кожній справі. Я мрію винайти ліки від лейкемії — раку крові, щоб рятувати хворих дітей.

Зал вибухнув оплесками, а Петро, трохи зніяковівши, швидко зійшов зі сцени.

 

За підсумками голосування приз отримав Петро.

 

Любий друже, кожен талант — це дар Божий. Важливо бути вдячним за цей дар і за людей, які нам допомагають його розвивати. Усе найкраще на планеті відбувається не лише завдяки талантам, а й добрим серцям тих, хто готовий служити своїми вмі­ннями та знаннями іншим. 

 

Інна Головньова

 

 

 

    << попереднє    оповідання    наступне >>