• Русский
  • Українська

Друзі завжди допоможуть

Кілька днів Максим і Пашка не могли потрапити в підземелля. А все тому, що тітка здогадалася, що під час її відсутності Максим щось накоїв. Вона довго намагалася з’ясувати, що саме, але Максим мовчав. Мовчала й Пашка. Однак і її мати покарала доньку за порваний і брудний одяг, а головне за те, що Пашка затято не хотіла розповідати, де й коли вона вимазалася.

 

Але дорослі завжди перевантажені роботою, а жінки ще й домашніми справами, тому й втратили пильність. Тільки-но наші «арештанти» виявилися поза зоною пильної уваги цих самих дорослих, відразу ж улаштували таємну нараду. Найбезпечнішим місцем було горище.

 

Що робити далі?

— Самим нам не впоратися, — сказав Максим, погладжуючи голубка. — Потрібна ще одна людина, яка б залишалася нагорі й попереджала нас про небезпеку.

 

— Так, — погодилася Пашка, — минулого разу ми ледь-ледь не попалися.

 

— Нічого собі «ледь-ледь». Тітка відразу здогадалася... Ми не встигли навіть переодягтися, — похмуро мовив Максим.

 

— Ну, вартового я, припустимо, знайду. Мій молодший братик підійде, він хоч і малий, але кмітливий і завжди мене виручає. Але, я думаю, нам слід покликати друзів на допомогу, — сказала Пашка, розглядаючи гніздо голубки.

 

— Які ще друзі?

 

— Товариші мої. Однокласник Колька й Гошка, він, як і ти, міський, учора тільки приїхав. Гошка щоліта приїздить до бабусі. Надійний хлопець, а розумний який — просто жах! Усе знає. І ще... Але ти, певно, будеш проти.

 

— Проти чого?

 

— Не проти чого, а проти кого... Проти моєї подруги. Ви ж, хлопці, дівчат не любите.

 

— Дівчата різні бувають. Та й не можна з людьми, як із речами. Подобається — залишив, не подобається — викинув.

 

Людина міняється, якщо до неї правильно ставитися. Так що за подруга?

 

— Галка, сусідка.

 

— І що з нею не так?

 

— Вона старша від нас.

 

— Набагато?

 

— Ні, на рік.

 

— Ну й добре, буде в нас одна бабуся, — хмикнул Максим. — Розмаїта компанія виходить: я, ти, два пацани, дівчинка-бабуся, голуби й пацючок.

 

Діти засміялися. Але майже відразу Пашкин сміх обірвався.

 

Пацючок

— Зачекай, ти сказав: «пацючок»?

 

— Ну, так.

 

— А хто такий пацючок? Це кличка? Чи..?

 

— Чи…

 

Очі в Пашки округлилися від страху.

 

— Ти що, як усі дівчиська боїшся мишей?

 

— Мишей ні, але пацюків...

 

— Боятися нічого. По-перше, він ще маленький. По-друге, сумирний. А по-третє, він мені дуже допоміг одного разу. Коли маму відвозили в лікарню, замкнули наші двері на за­мок, клю­чі залишилися в поліцейських. Я додому повернувся, а двері на замку. Ночував би на вулиці, якби не пацючок і його сімейство. Вони прогризли одвірок, там, де був замок, і двері відчинилися. Він зі мною з міста приїхав. Ось там, бачиш, стоїть, на нас позирає. Ходи сюди, маленький.

 

Максим розкрив долоню й опустив руку до підлоги. Пацючок вибіг із укриття й, кумедно дрібочучи короткими лапками, підбіг до Максима. Сів на долоню, як дресирований пудель, піднявши лапки й смішно ворушачи маленькими вусиками. Максим витягнув ласощі — шматочок сухого сиру. Малюк схопив лапками сир і, поглядаючи на дітей, почав швидко їсти.  

 

— Який кумедний, — усміхнулася Пашка. — Можна я теж погодую його?

 

Пацючок, за мить впоравшись із сиром, шукав ще смачненького, нюхаючи пальці Максима, смішно обхоплюючи їх своїми манюсінькими лапками. Пашка обережно взяла пацючка, поклала кілька зерен кукурудзи в долоню. Пацючок відразу почав їх гризти.

 

Небезпечно жити пацючкові в селі

— Який він милий! — усміхнулася дівчинка й похопилася. — Ой, та тут його потруять. Селяни пацюків не люблять.

 

Максим насупився. Перспектива втратити маленького друга йому не сподобалася.

 

— Знаєш, я, здається, щось придумав! — очі хлопчика радісно заблищали. — У тітки є перекис водню, ми пофарбуємо малюка в білий колір і він буде в нас культурним домашнім пацюком.

 

— Не допоможе, — похитала головою Пашка. — Білий чи сірий — однаково пацюк, тому — потруять.

 

Пацючок перестав їсти. Він став на задні лапки й злякано дивився на дітей своїми маленькими блискучими очками.

 

— Тоді лише один спосіб. Тримати малюка в клітці. А вночі вигулювати його, як собачку на повідці, щоб він не потрапив у пастку й не з’їв отруєних зерен.

 

Пацючок увесь знітився, опустив голову, лапки його зависли вздовж тіла.

 

— Дивися, йому не подобається. Він усе розуміє.

 

— Розуміє, кажеш, — мовив Максим. — Ну, якщо розуміє, то спробую з ним домовитися. Малюче, — Максим підняв Пашкину долоню на рівень своїх очей, — слухай мене уважно! Їсти будеш тільки тут, на голуб’ятні, нічого чужого не бери, нікуди не ходи. Сиди тут, а я обіцяю: раз на тиждень виноситиму тебе в лісочок на галявинку, де ти зможеш гратися скільки душа забажає.

 

Як урятувати друга

— Чи досить буде одного разу на тиждень? — запитала Пашка. — Давай і я тебе буду вигулювати.

 

Звірятко радісно підбігло до краю долоні й тицьнуло мокрим прохолодним носиком у ніс Максима, потім повернулося й вибігло по Пашкиній руці їй на плече й ніжно пригорнулося теплим пухнатим боком до її щоки.

 

— Ой, лоскотно! — засміялася Пашка.

 

Пацючок, задоволений своєю витівкою, знову спустився на долоню дівчинки й став швиденько гризти зерна, весело поглядаючи на друзів.

 

Коли малюк наївся й пішов спати в гніздо голубки, Максим, серйозно глянувши на Пашку, сказав:

 

— Настав час збирати команду. Поки тітка на роботі, ми змогли б вирішити, що робити далі.

 

— Зараз усіх покличу!

 

— Я чекатиму тут.

 

Команда шукачів

Пашка квапливо спустилася сходами у двір і побігла за друзями.

 

Незабаром уся нова команда сиділа на ящиках у голуб’ятні. Довготелесий очкарик Гошка з міста, сільський хлопчик Колька в кумедній кепці на білявій голові, довгонога Галка з короткою стрижкою й маленький Іванко, дуже гордий через те, що старші хлопці запросили його в команду й ставляться до нього як до рівні. Крім дітлахів на жердинках сиділи голуби й маленький пацючок. Максим попросив усіх уважати своїх вихованців частиною команди.

 

— Перше засідання команди шукачів оголошую відкритим, — урочисто промовив Максим.

 

Алла Алексєєва

<< попередня    пригода    наступна >>