Дерево з багатьма іменами

Якщо ти ніколи не бачив фігового дерева, то сміливо можеш уявити собі високий фікус з крупним порізаним листям, жорстким та лискучим, з крислатою кроною, що дає густу тінь, і міцним, як колона, стовбуром.

В Азії та Серед­земномор’ї смоківниця — найзвичайнісіньке дерево й росте біля доріг.

Цікаві суцвіття смоківниці — вони називаються сиконії. Це порожня ягода, кругла або грушовидна. Якщо її розламати, усередині будуть квіти — дрібненькі, непоказні. Та вони приваблюють малесеньку осу-бластофагу, і вона їх запилює.

Смоківниця родить тричі на рік: у квітні, червні й серпні. І перші плоди на ній з’являються раніше за листя, а потім вже достигають.

Плоди смоківниці — солодкі, запашні, з приємним горіховим присмаком. Стиглим інжиром чудово поласувати прямо з гілки. Однак інжир — фрукт дуже ніжний і в свіжому вигляді зберігається не більше шести годин. Стиглі плоди заповнені солодким «желе» й дрібними круглими насінинами, як у полуниці.

Дивно, як достигає фрукт: сигналом стиглості є медова сльозинка на поверхні примхливої фіги. Лише трохи проґавиш момент — і фіга під сонячним промінням заграє. 

Сушений інжир набуває гарного янтарного кольору і робиться ще смачнішим.

Мало, що інжир смачний, він ще й корисний. Недарма при підготовці до Олімпійських ігор давньогрецькі атлети сідали на інжирну дієту. Фрукт швидко позбавляє голоду і втоми; як кажуть, з’їв — і порядок!

Інжир також допомагає і при застуді: дві столові ложки сушених плодів на стакан гарячого молока або води — ось так просто приготувати чудові ліки.