• Русский
  • Українська

Бурулька i компот

Заєць та Білченя вийшли погуляти. Вони обійшли довкола старого дуба, скотилися зі снігової кучугури. І зупинилися перепочити біля пухнастої ялинки.

 

 

Зима почалася, — мовив Заєць. — Тому мама мені нове вбрання пошила, ось. — І він кілька разів крутнувся на місці, аби Білченя могло краще розгледіти його білосніжну шубку.

— Атож, гарно, — кивнуло головою Білченя. — А моя мама в дуплі генеральне прибирання влаштувала, до Нового року готується. А тато в сусідній ліс пішов, до родичів. Щоб вони з нами горіхами поділилися. Мама їх в меду готує — знаєш, як смачно!

— Що горіхи, — скривився Заєць, — от якби качанець… Чи морквина — інша справа! Тільки в нас давно смачного на обід не було. Мама каже: на свято почастую. А коли воно буде, те свято?

— Не скоро, — зітхнуло Білченя, та відразу ж пожвавилося: — Слухай, Заю! Все одно нам до вечора робити нічого. Гайда пошукаємо що-небудь їстівне!

— Гайда! — зрадів Заєць.

Знахідка

І друзі заходилися ганяти лісом. Та от біда: нічого знайти їм не вдалося. Окрім…

— Зайцю, поглянь! — загукало Білченя. — Цукерка!

Справді, велика прозора бурулька нагадувала цукровий льодяник.

— Ура!

Білченя вмить вилізло на дерево, і бурулька полетіла Зайцеві до лап.

— Давай покуштуємо! — запропонував Заєць.

І друзі вже відламали по шматку бурульки й поклали до рота, аж раптом…

 

У нору до Їжака

— Кахи-кахи! А що це ви тут робите?

Це був дядько Їжак.

— Хіба можна їсти бурульки? — покартав він друзів. — Ви що, хочете застудитися й захворіти?

— Таж бурулька дуже смачна, від неї не захворієш, — заперечило Білченя.

Але дядько Їжак сердито стукнув своєю палицею об землю:

— Від бурульок болить горло, підвищується температура. І можна навіть сильно надовго охрипнути.

— Ех! — зітхнув Заєць. — А ми ж хотіли всіх почастувати!

Дядько Їжак раптом підморгнув друзям:

— І це чудово. Я вам допоможу. Беріть бурульку й тягніть до мене в нору.

Оце так рецепт!

Не минуло й п’яти хвилин, як вони сиділи в затишній Їжаковій нірці, де топилася невелика піч.

— Отже, беремо бурульку, ламаємо на шматки й кладемо до каструлі! — почав дядько Їжак. — А тепер погляньте: лід перетворився на воду. І в нас вийде смачний компот! — З цими словами він дістав жменю сушених ягід і кинув до каструлі. А потім додав туди сушених яблук та груш.

— Прошу до столу! — оголосив дядько Їжак, наливаючи компот у чашки.

І друзі заходилися куштувати наваристий компот, а на закуску — жувати ягоди та груші, які набухли у воді й теж стали дуже смачними.

— А для ваших батьків я компоту наллю ось у цей глек, — сказав під кінець Їжачок. — Розігрієте й питимете всі разом.

— Чудово! — підскочило Білченя. — Шкода лише, не вийшло в нас батькам допомогти. І бути самостійними.

 

Час додому

Дядько Їжак тихенько засміявся:

— Та як же ж не вийшло? Вийшло. Ви тільки на майбутнє засвойте: коли знайдете щось нове, обов’язково запитайте в старших, чи можна це куштувати. Ну а тепер вам час додому.

Заєць і Білченя мчали підстрибом по білосніжних заметах, але при цьому не забували міцно тримати глек, аби він не розбився. Вони поспішали почастувати своїх родичів дуже смачною бурулькою чи то пак тим, що з неї вийшло. І були дуже задоволені, ось!

 

У цьому житті є багато чого смачного на перший погляд. Однак насправді воно лише шкодить.

 

Олена Марчук

 

    << попереднє    оповідання  •  наступне >>