• Русский
  • Українська

Іноді нам хочеться втекти від різних труднощів.

А може, краще вийти їм назустріч і перемогти?

 

В одному краї, у місті Віфлеємі жив чоловік на ім’я Елімелех. Він мав дружину Ноомі й двох синів. Настав голод у тій країні. Що робити? Елімелех вирішив переселитися в іншу країну.

 

Чужина

Отож, уся сім’я вирушила в дорогу… Йшли дуже довго.

Через пустелю,

через гори,

через річку Йордан…

Тоді ще не було потягів і автомобілів! Нарешті вони прийшли в країну Моав. Там і оселилися.

Через деякий час трапилося нещастя: Елімелех умер. Залишилася Ноомі з двома синами. Важко їй було без чоловіка, та хлопці допомагали мамі. Згодом вони виросли і одружилися. Їхніх дружин звали Орпа й Рут. Та через десять років повмирали й сини. Залишилася бідна Ноомі без чоловіка й без дітей. Ось

Ця історія трапилася дуже давно, коли Ісус жив на землі серед людей.

 

Невиліковна хвороба

Один чоловік дуже важко хворів.

 

Його не можна було вилікувати. Він увесь час лежав і не міг поворухнути ні рукою, ні ногою.

 

Така хвороба називається параліч. Але в того чоловіка були друзі. Одного разу вони розповіли йому про Ісуса та Його чудеса.

 

Подумали так: якщо Христос допомагає іншим, то і їхньому другові обов’язково допоможе. Вони поклали хворого на носилки й понесли до будинку, де навчав Ісус.

 

Тільки от невдача: там зібралося так багато людей, що зайти всередину виявилося неможливо. Ніхто не хотів їх пропустити.

 

Сміливе рішення

Можна собі уявити, як друзі засмутилися! Невже вони не побачать Ісуса і хворий не отримає зцілення? Невже загублена остання надія? Що тепер робити? Раптом їм у голову прийшла справжня

Розвідники піднялися на гору. Те­пер вони добре бачили поля й виноградники.

— Ти тільки поглянь на цей виноград! — вигукнув Ісус, син Навина.

— Ніколи не бачив такого великого й соковитого! — відповів Калев.

— Потрібно взяти з собою й показати Мойсею. «Це чудова країна», — подумав кожний розвідник.

 

Мойсей — вождь ізраїльтян — послав дванадцять чоловіків розвідати землю, яку Бог обіцяв дати Своєму народові в спадок. Розвідники повин­ні були обійти землю з півдня на північ і з заходу на схід.

 

Розвідники повернулися й принесли з собою величезне гроно винограду.

Усі зачудувалися. Такого винограду ще ніхто ніколи не бачив!

Ісус Навин сказав:

— Мойсею, це прекрасна країна! Подивися на цей виноград! Ми його ледве донесли.

Калев звернувся до людей:

— Друзі, ходімо в цю країну не зволікаючи!

Але інші

 Ісус любив розповідати короткі історії. Ось одна з них.

 

Фермер вийшов на роботу. З великої торбини він набирав зерна пшениці й розсівав їх по полю.

Деякі зерна впали на дорогу. Відразу прилетіли пташки й повидзьобували їх.

Деякі зерна впали між каміння. Зерна проросли, але коріння заплуталося в каменях, і коли настало жарке літо, рослини зів’яли. Деякі зерна впали між терен. Зерна проросли, але колючі кущі заглушили рослини й вони засохли. А деякі зерна впали на добрий ґрунт. Кожна зернина проросла.

На одних колосках з’явилося тридцять нових зерен, на інших — шістдесят, ще на інших — сто.

Коли настав час збирати врожай, — фермер був дуже задоволений.

 

— Про що ця історія? — запитали люди.

— Ця історія про те, що трапляється з людьми, які почують про Бога.

— Як це? — Деякі люди, — сказав Ісус, — взагалі не хочуть чути про

 Усі раділи й веселилися. Усі співали й танцювали.

 

— Дякуємо Тобі, Боже! — вигукували діти й дорослі.

 

Увесь Божий народ готувався до переселення з Єгипту в нову землю. Це буде їхня нова країна, яку обіцяв Бог. Вони взяли з собою каструлі й сковорідки, їжу та одяг, ковдри й подушки. Їхні вівці й кози також ішли разом з усіма: старші діти повинні були доглядати за тваринами.

 

— Швидше, ходімо, ходімо, — підганяли вони тварин. Вівці хотіли пощипати травичку. Кози хотіли пожувати листочки.

 

— Ходімо, швидше, — квапили їх діти. — Ми переходимо на нове місце. Маленькі діти втомилися, втомилися й тварини, і дорослі. А попереду на них чекала тривала й важка подорож. Через пустелю… Через гори… Але Бог піклувався про Свій народ. Він провадив їх уперед. Уночі вони спали в наметах. Наступного дня вони складали намети й рушали далі. Їм доводилося шукати