Ноев Ковчег

Суперечка

Одного разу перед вечерею зібрались дванадцять учнів Ісуса й почали сперечатися.

— Найголовніший серед нас, дванадцяти, — сказав Петро, — це я.

— А чому це?

— Тому що Сам Учитель сказав, що дасть мені ключі від Царства Небесного...

— Ні, не ти, — відказав Петрові його брат Андрій. — Якби я не покликав тебе до Ісуса, ти б і досі ловив рибу й продавав її на базарі...

— А про мене Ісус сказав, що в мені немає лукавства, — втрутився Нафанаїл.

— Пригадуєте, як я привів греків до Ісуса? — запитав Пилип. — А це ж іноземці!

— А в мене є меч! — мовив Симон.

— А в мене — скринька з усіма нашими грішми, значить, найголовніший — я, Юда!

А знаєш, чому учні сперечалися?

Тому що ніхто з них не хотів мити ноги іншим.

Камінь і Хліб

Рогате чудовисько

Одного разу до Ісуса підійшов Сатана.

Сатана — це злий і недобрий ангел. Сатана — ворог Ісуса й людей.

Часто його малюють з рогами, з червоними, жовтими або зеленими очима, що світяться, у вигляді кажана або змії.

На екрані це чудовисько може шипіти й плюватися вогнем.

Ісус уже багато днів нічого не їв. Він був один у пустелі. Йому потрібно було побути самому, подумати, помолитися Богові. Іноді людині треба просто побути на самоті з собою, з Богом...

Отож, коли Ісус був сам, — до Нього підійшов Сатана.

— Ти голодний... — сказав Сатана.

Ісус промовчав.

— Скажи, щоб ці камені стали хлібами, — запропонував Сатана.

А тепер уяви себе на місці Ісуса. Ти зголоднів і раптом підходить до тебе Сатана, схожий на чорного кажана, або на Змія Горинича

Повернення на Небеса

Що попереду?

Після Свого Воскресіння Ісус звернувся до учнів:

— Тепер ваш час: будьте світлом і сіллю для людей. Любіть ворогів, ідіть до них і говоріть їм про спасіння... Вам доведеться терпіти, страждати, хворіти, а декому навіть умерти мученицькою смертю... Вас ненавидітимуть.

— А ми сподівалися, що після Воскресіння життя стане легшим і радіснішим, — міркували учні.

— Життя ваше буде тяжчим і небезпечнішим. Якщо зерно, що впало в землю, не вмре, то залишиться одне й не принесе плоду, — продовжував Ісус.

— Учитель говорить не про зерно, а про нас, — подумали учні.

— Таке життя: щоб зробити щось важливе, потрібно здолати біль і труднощі, — сказав Христос. — Попереду на вас чекають випробування... А Я йду до Отця.

Ісус

Як змішалися мови

Домовились…

Дощ ущух. Потоп закінчився. Веселка зникла. Що далі? Бог говорить:
— Живіть, люди. Розселяйтеся по всій землі.
— А навіщо нам по всій землі? Нам і тут непогано. Нам разом краще, — переконували одне одного люди.
— Але ж Бог сказав... — заперечував дехто.
— А кому Він сказав? — відказували їм. — А де цей Бог? І чому ми повинні Його слухати?
— Разом тісно, а порізно сумно, — говорили одні.
— Якось умістимося. Як буде згода, то буде й догода, — поправляли їх інші.
— Збудуймо місто, у якому житимемо всі разом, — запропонували якісь «розумники».
— І обгородімо його стіною, щоб ніхто не надумав відокремлюватися від колективу, — підхопили такі ж самі.
— А ще зробімо в центрі міста башту висотою до неба, — сказали

У Божій «майстерні»

Землянин із землі

Шостого дня Бог створив тварин — свійських і диких.
Того ж самого шостого дня Бог створив чоловіка й назвав його Адамом. Це ім’я походить від єврейського слова «адамах», що означає «земля». Господь створив Адама із землі.

І помістив Бог чоловіка в саду в Едемі. Іноді люди називають той сад «раєм». Назва «Едем» означає «місце, зрошене водою». Там росли гарні дерева зі смачними плодами.

Робота не покарання

У саду Адам повинен був працювати. Обробляти землю було неважко, оскільки води було вдосталь.
Із саду в Едемі витікала річка, яка розділялася на кілька інших.

Іноді ти можеш почути, що фізична праця — це покарання. Так говорити неправильно. Бог хоче, щоб людина працювала.