• Русский
  • Українська

Зустрiч з незнайомцем iз мiста

 

Одного разу Ісус зі Своїми учнями прийшов до великого міста...Там уночі Його схопили та звинуватили в скоєнні злочину, а наступного дня — розіп’яли на хресті.

 

Ні-ні, ніякого злочину Ісус, звичайно, не вчинив. Він не заслуговував на страту. Навпаки, на відміну від інших, Ісус був надзвичайно добрим та чуйним! Але... Ісус був страчений як розбійник.

 

За кілька днів після розп’яття містом почали ходити чутки...

 

Хтось сказав, що коли римські воїни заснули, — учні Ісуса забрали Його тіло...

З’ясувалось, що могила залишилась порожньою...

Говорили, що ніби-то деяким жінкам з’являлись ангели, які запевняли, що Ісус воскрес із мертвих...

Ширилась звістка, що Ісус живий...

Залишатись у місті учням Ісуса ставало небезпечно.

 

Дивний подорожній

Отож, коли почало темніти, два учні вийшли за міську браму: до заходу сонця їм потрібно було дістатись до найближчого селища. Дорогою вони розмовляли про все, що сталося за останні декілька днів.

— Зачекайте! — почулося ззаду.

Підійшов якийсь незнайомець.

— Я трохи чув вашу розмову. Що трапилось у місті?

— Мабуть, ти один такий залишився в цілому місті, хто не знає про те, що там сталося!

— Що саме?

— Ісуса розіп’яли на хресті! От що!

— І що?

— Він робив великі чудеса!

— Ти не знаєш?!

— І ми сподівалися, що він — Месія, який визволить нас від загарбників.

— Але він — у могилі.

— Чому ж він загинув? — запитав незнайомець.

— Наші священики засудили його до страти.

— Правда, сьогодні по місту ширяться чутки, що його могила порожня.

— І що ви про це думаєте?

— Хіба Месія міг бути розіп’ятим на хресті? — відповів один.

— Чи хтось із мертвих колись вставав? — мовив другий.

— Говорять усяке... ніби-то воскрес...

— Але ж, ніхто його живим не бачив.

— Шкода...

Він зник!

Продовжуючи шлях, незнайомець почав розповідати, що у Святому Письмі записано, як Месія повинен був померти, а потім — воскреснути. Так, розмовляючи, вони дійшли до селища, куди прямували.

Подорожній попрощався:

— Залишайтесь з Богом, мені — далі.

— Що ти?

— Вночі самому йти небезпечно.

— Зараз скрізь стільки злодіїв розвелося...

— Переночуєш, а вранці підеш собі.

Незнайомець погодився й залишився.

Коли сіли вечеряти, — він узяв хліб, помолився, а потім — розломив хліб і подав учням.

І тут учні впізнали незнайомця!..

Але вони навіть не встигли вимовити його ім’я...

Незнайомець зник!

Зник так зненацька, як і з’явився...

 

Як ти думаєш, що зробили учні після того, як зник незнайомець?

А. Почали його наздоганяти на дорозі, по якій він збирався продовжувати свій шлях.

Б. Повернулись у місто, звідки прийшли, не звертаючи уваги на пізню годину та злодіїв.

В. Полягали спати, але довго не могли заснути.

Г. Знайшли Святе Письмо і почали перевіряти, чи правильно говорив незнайомець.

 

А тепер два запитання:

1. Як ти думаєш, хто був тим незнайомим Подорожнім?

2. Як учні змогли здогадатись, що це — саме Він?

 

І на закінчення:

Порахуй, скільки разів у цій розповіді зустрічається десята за рахунком літера української абетки. 

 

Історію про зустріч двох учнів з незнайомцем, прочитай у Біблії, Євангеліє від Луки, 24 розділ, вірші 13–35

Додати новий коментар