• Русский
  • Українська

Жереб, жертовник і очікування Різдва

Жив собі старий священик. Несподівано здійснилися два його найзаповітніші бажання.

 
Бажання кожного священика
Священиків було багато, і всі вони були розділені на групи. Кожна з них протягом двох тижнів по черзі служила в храмі. Храм був великий, і роботи там вистачало всім.

 
У кожного священика було одне заповітне бажання: служити в найголовнішому приміщенні храму, яке називали святилищем. Але не кожному випадала така можливість. Чому? Тому що священиків для служби у святилищі вибирали за жеребом.

 

Жереб — це предмет, за допомогою якого вирішують питання про право або черговість. Наприклад, на футбольному полі за допомогою монети для жеребкування суддя «вирішує», чия команда розпочне гру першою.

 
У святилищі
Отож, нашому старому священикові випав жереб служити у святилищі. Ранком і ввечері він носив туди розжарене вугілля, яке брав із мідного жертовника у дворі храму. У святилищі стояв ще один жертовник, золотий. На нього священик і клав розжарене вугілля, а потім на ньому спалював смолу з особливо приємним запахом, яка називалася фіміамом. Від фіміаму піднімався густий солодкий білий дим.

 

Жертовник — це місце, пристосоване для приношення жертв Богові. Мідний жертовник називали жертовником цілопалення, і на ньому щодня спалювали жертовних тварин. Золотий називали жертовником для кадіння, — на ньому палили фіміам.

 
Священик на мотузці?
Колись дуже давно, коли священики тільки починали служити у святилищі, деякі з них неправильно палили фіміам, і за це Божий ангел уражав їх смертю. Оскільки у святилище ніхто не міг входити без потреби, кажуть, що до ноги священика прив’язували мотузку, довжина якої дорівнювала шляху, по якому він ішов від мідного жертовника до золотого. У випадку, якщо священик був уражений смертю, його можна було витягнути, не входячи у святилище.

 

Несподівана зустріч
Одного разу, коли наш священик перебував у святилищі й від фіміаму почав підніматися ароматний дим, раптом з’явився перед ним ангел. Священик злякався й подумав, що ангел прийшов його вмертвити.
— Не бійся, — промовив ангел, — я прийшов сказати, що в тебе народиться син, і він буде великим перед Богом і відомим серед людей. Він приготує шлях для Царя Ісуса, Який незабаром повинен народитися. Твій син покаже людям Ісуса, і багато хто в Нього повірить.
— Це неможливо, — пробурмотів священик. — Народиться син?.. Я старий, і дружина моя в літах...
— Ну що ж, оскільки ти мені не віриш і говориш уголос, що цього не може бути, ти не зможеш розмовляти, доки не народиться твій син.

 
Німий священик
Розмова священика з ангелом затяглася, і якщо легенда про мотузку правдива, то, мабуть, служителі храму вже почали смикати за мотузку, щоб переконатися, що священик живий.

 
Коли ж він нарешті вийшов у двір, люди зрозуміли, що з ним щось відбулось у святилищі. Але він не зміг їм нічого розповісти, тому що став німим.

 
...Через дев’ять місяців священик тримав на руках новонародженого хлопчика.

 
До Різдва Царя Ісуса залишалося півроку.

 

До речі, як ти думаєш, яке ще одне заповітне бажання було у священика?
 

Про зустріч священика з ангелом прочитай у Євангелії від Луки, розділ 1, вірші 5-25

Додати новий коментар