• Русский
  • Українська

Пригоди

Фимкові дозволили переночувати в замку. Королева наказала двом молодим ластівкам провести, точніше, пролетіти, його в зручну нішу, де було сухо й тепло, а збоку через вентиляційні ґрати надходило свіже повітря. Фимка розморило після ситної вечері, він стомився від хвилювань і довгого польоту. Тому заснув, тільки-но ластівки-провідниці відлетіли від ніші.

 

Йому наснився рідний дім, поперечина на горищі, де він спав. Наснився півень Петя, кішка Муся і Тузик. Уві сні вони усміхалися до нього і промовляли ласкаві слова. «Друже, як справи? Ми твою поперечину стережемо, — говорив Тузик, — ти не турбуйся!» Муся муркотіла, а Петя чомусь дзьобав його лапку. Фимкові це не подобалося, але він терпів заради дружби. А Петя все дзьобав і дзьобав, усе болючіше й болючіше....

На світанку місцевий оповісник півень Петя лунко проспівав свою улюблену пісеньку-побудку. Корови зітхнули: не спиться цьому невгамовному Петі. Кішка Муся й не подумала вставати, лишень поводила своїм чутливим вухом туди-сюди, наче локатор на ракетній базі, прислухалася: чи немає поблизу собаки Тузика, чи не наливає молочко хазяйка, чи не пищать у підвалі миші. А Тузик сердито загарчав, потягнувся, про всяк випадок визирнув із будки і знову ліг на своє місце. Однак вуха його стояли сторчма, точніше, піввуха стирчало, а друга половина звисала волохатою ганчіркою. Саме ці два піввуха сторожко слухали, що відбувається на хазяйському подвір’ї.

 

А там уже спостерігався жвавий рух: курочки струшували й чистили пір’ячко, гусаки сонно гоготали, баранчики тикались мордочками в...

Багато років минуло з того часу, як Фимко приніс оливкову гілочку дідусеві Ною. І хоча йому дуже подобалося жити поряд з таким праведним чоловіком, як Ной, але сидіти без діла голуб не міг. І Серафим вирішив знайти собі справу до душі. Спочатку він допомагав Ноєві сіяти, потім — збирати врожай. Але саме на жнивах трапилася з Фимком неприємна історія.

 

Отож, збирав Фимко разом з хазяїном пшеничку. Одне зернятко бере у дзьоб і в полотняну торбинку кладе, а інше чомусь у горлечку застряє, от і доводиться голубкові його проковтувати — не марнувати ж добро. День він так збирає, другий... Раптом Фимко відчув, що став великим, сильним голубом. А сильним йому дуже хотілося бути, тому що між колоссям пшениці ховалися польові миші і навіть пацюки. Ці бандити не лише заважали Фимкові врожай збирати, але й...