Пригоди

Бути сміливим — добре. Та хто згодиться лізти під землю й дивитися мертвеця?

Може краще піти покататися на конях? Або ловити рибу?

Так, — зітхнув очкарик Гоша, почувши розповідь Максима про підземелля. — Справа не така проста, як здається на перший погляд.

— Чого це вона непроста? — обурилася Пашка. — Дуже навіть проста! Заповзаємо під землю, відкриваємо скриню зі скарбом, і ми — герої!

— Побачимо, що ти скажеш, коли тебе з героїв запишуть у чорні копальники.

— Хто такі чорні копальники? — несміливо запитав Пашкин братик Іванко.

...

Друзі завжди допоможуть

Кілька днів Максим і Пашка не могли потрапити в підземелля. А все тому, що тітка здогадалася, що під час її відсутності Максим щось накоїв. Вона довго намагалася з’ясувати, що саме, але Максим мовчав. Мовчала й Пашка. Однак і її мати покарала доньку за порваний і брудний одяг, а головне за те, що Пашка затято не хотіла розповідати, де й коли вона вимазалася.

Але дорослі завжди перевантажені роботою, а жінки ще й домашніми справами, тому й втратили пильність. Тільки-но наші «арештанти» виявилися поза зоною пильної уваги цих самих дорослих, відразу ж улаштували таємну нараду. Найбезпечнішим місцем було горище.

Що робити далі?

— Самим нам не впоратися, —...

Страшна таємниця глибокого підземелля

Максиме, я їду в місто. Усі тварини нагодовані й напоєні. Приїду пізно, тому тобі доведеться відвести корову в стійло, коли вона повернеться з пасовища. І ще ввечері даси їсти худобі й птиці.

— А Машка? — захвилювався Максим.

І недаремно, відтоді, як тітчина коза Машка добряче дала йому своїми здоровенними рогами, Максим обходив її десятою дорогою.

— Машку я віддала на все літо в череду. Буде на пасовищі з вівцями й козами, там і їй веселіше, і тобі спокійніше. Так що не хвилюйся, додому вона повернеться лише восени, — усміхнулася тітка.

— А я й не хвилююся, — насупився Максим. Йому було неприємно відчувати себе боягузом.

...

Фимко і пацючок знають, у чому річ...

Люди сьогодні не розуміють мови звірів і птахів.

Люди перестали розуміти одне одного.

Вони не розуміють Бога.

Чи зможе Максим цього навчитися?

Пацючкові теж хотілося, щоб хазяїн його розумів. Тоді він розповів би йому про те, що голуби дали йому притулок...

Музика сільського ранку суттєво відрізняється від міської. Тут, замість ревіння моторів і сигналів автомобілів, мукали й бекали тварини. Півняче «ку-ку-рі-ку-у-у!» зливалося з ніжним співом солов’я й скрекотінням сороки....

Найтепліша сніжинка

Щось боляче штовхнуло Максима в спину. Різко обернувшись, він побачив…

Те, що побачив Максим, було як у старій піратській пісні, де в приспіві двічі повторювалося: «скриня мерця». Провалившись, хлопчик за мить побачив напівзасипану землею скриню і білу руку, що стирчала з насипу. Волосся на голові здибилося, очі витріщилися, а в горлі застряг безмовний зойк…

Максим почав квапливо вибиратися з ями. Це виявилося непросто: краї обсипалися, ноги загрузали в м’якій глині. Нарешті хлопчикові вдалося вхопитися за кам’яний виступ і вилізти нагору.

Відбігши від провалля на десяток кроків, він присів на колоду, що лежала біля плоту. Серце шалено билося в грудях. Заплющивши очі, Максим притулився до плоту й спробував заспокоїтися. Але не просидів...