Пригоди

Смертельні трюки з відром для сміття і як вдало промахнутися

Небезпека на кожному кроці
Летіли хвилину, але Малюкові здалося — вічність. Він так і не розплющив очей і тихенько попискував на кожному новому віражі Фимка.

Нарешті голуб спустився. Малюк упав на спину й довго не міг отямитися.

Раптом Фимко загукав пошепки:

— Підіймайся, хазяйка йде!

Пацючка неначе підхопив хтось. Він миттю підвівся, озирнувся й, о жах! Над ним нависла величезна підошва хазяйки: ще мить і з Малюка вийде млинець. Пацючок заледве встиг вивернутися. Але тут нова небезпека підстерегла його. Хазяйка, відчинивши двері, відразу збиралася їх зачинити, а Малюка ці двері обов’язково причавили б...

Пастка зачинилася. Що тепер робити?

Пастка
Розчистивши на третину прохід, діти спочатку побачили дошки. Старі, потріскані, але досить товсті й ще міцні.

— Це двері!

Діра, яку вони розібрали, була вентиляційним отвором над дверима.

— Давайте розхитаємо її, — запропонував Гошка.

— Надто міцна, — після декількох спроб мовив Максим.

— Доведеться розбирати каміння, — зітхнула Пашка.

— А якщо бити по ній каменем?

Недовго думаючи, Гошка ударив каменем по дверях. Вони не ворухнулися, а зі стелі посипалася земля й піднявся порох. Гошка знову вдарив.

...

Потаємна кімната

Хлопчаки спочатку не на жарт злякалися, але, як справжні чоловіки, опанували себе й, розшукавши загублений Пашкою ліхтар, посвітили їй в обличчя. Однак Пашка продовжувала верещати.

— Та що таке? Що трапилося?

— Тут… тут… — Пашка показала на своє плече.

— І що тут? — глузливо запитав Максим. — Це ж пацючок, Пашко! Наш Малюк! Чого злякалася?

Він підійшов до дівчинки й узяв з її плеча пацючка.

Пашка відразу заспокоїлася, тільки дихала часто.

— Ой, а я подумала, що змія.

— Що ти тут робиш, Малюче? — запитав Максим.

Пацючок зіскочив долі, підбіг до зернятка, яке він кинув на підлогу підземелля, і...

Друзі-рятувальники

Гошка розгорнув блокнот і почав малювати орієнтовну карту городу, розташування підземелля. Хрестиком позначив місце, де стоятиме Ваня, щоб попередити появу тітки Тоні. Потім вони склали перелік того, що знадобиться для спуску. Крім мотузки й ліхтаря, вирішили пошукати широкі дошки, щоб укріпити від осипання вхід у підземелля.

— Отже, збір завтра о 10:00 у нашому дворі, — підбив підсумок Максим. — Навіть якщо тітка залишиться вдома, ми занесемо все на горище і чекатимемо слушної нагоди.

Коли діти розійшлися по домівках, Фимко сів на поріжку біля відчинених дверцят горища й замислився. Він хвилювався за Максима і його друзів. Хтозна, що чекає дітей там, у темному підземеллі? Неначе відчував, що насувається щось тривожне, темне, як хмари, які затягують небо й закривають сонце....

Шукачі — не чорні копальники

Бути сміливим — добре. Та хто згодиться лізти під землю й дивитися мертвеця?

Може краще піти покататися на конях? Або ловити рибу?

Так, — зітхнув очкарик Гоша, почувши розповідь Максима про підземелля. — Справа не така проста, як здається на перший погляд.

— Чого це вона непроста? — обурилася Пашка. — Дуже навіть проста! Заповзаємо під землю, відкриваємо скриню зі скарбом, і ми — герої!

— Побачимо, що ти скажеш, коли тебе з героїв запишуть у чорні копальники.

— Хто такі чорні копальники? — несміливо запитав Пашкин братик Іванко.

...