Сиджу я вдома, книжку читаю, а тут дзвінок лунає. Здивувався я, думаю, хто б це міг бути? Мама з татом аж увечері приїдуть, сестричка — у бабусі.
Двері відчиняю, а там Вітя, мій однокласник.
— Привіт, Серього, — каже. — Гайда в парк гуляти?
Я на нього поглянув уважно.
— Ти що, — відповідаю. — Який парк? Карантин же ж!
— Та годі тобі, — Вітя у відповідь. — Вигадки це все! У мене вдома якраз немає нікого, бабуся до сусідки пішла. Півгодини на розминку вистачить!
З Лордом на прогулянку
Подумав я, і… так мені захотілося в наш парк хоч на хвилинку потрапити. Ви не уявляєте навіть, як там добре. Будь-якої пори року...