• Русский
  • Українська

Пригоди

Сиджу я вдома, книжку читаю, а тут дзвінок лунає. Здивувався я, думаю, хто б це міг бути? Мама з татом аж увечері приїдуть, сестричка — у бабусі.  

 

Двері відчиняю, а там Вітя, мій однокласник.

— Привіт, Серього, — каже. — Гайда в парк гуляти?

Я на нього поглянув уважно.

— Ти що, — відповідаю. — Який парк? Карантин же ж!

— Та годі тобі, — Вітя у відповідь. — Вигадки це все! У мене вдома якраз немає нікого, бабуся до сусідки пішла. Півгодини на розминку вистачить!

 

З Лордом на прогулянку

Подумав я, і… так мені захотілося в наш парк хоч на хвилинку потрапити. Ви не уявляєте навіть, як там добре. Будь-якої пори року...

 

Бувають восени такі дні, коли не хочеться виходити з дому. Холодно, сиро… Вогко. Мишко, чию історію я розповім, такої погоди не любить.

 

Погана погода

А тут ще сильний вітер здійнявся, тому, повернувшись зі школи, хлопчик вирішив не зустрічатися з друзями, а подивитися телевізор. Аби скоротати час.

 

— Теж нудьгуєш? — запитав по телефону Макс. — Я ось сиджу один… Нудно…

 

— І я до вечора один. Може, разом уроки зробимо? — запропонував Мишко.

 

— Краще б на великах поганяти, але погода не та… Гаразд, чекай.

 

Та тільки Макс прийшов не сам — з Іваном. А потім і...

 

На казковій галявині в рожевому замку жили три принцеси.

 

Першу принцесу звали Троянда, і вона носила червону сукню,  другу — Травинка, яка ходила в зеленій сукні, а в синій сукні була принцеса Хмаринка. Вони були дуже різні, але водночас дуже дружні. 

 

Одного разу всі жителі рожевого замку готувалися до свята квітів. Мати-королева Лілія, яка завжди надягала білосніжну сукню, наказала принцесам зібрати букети до урочистостей. Сестрички-принцеси взяли свої кошики й пішли за квітами.

 

Троянда попрямувала до королів­ського саду, де було багато кольорових і пишних квітів, але вона вибрала лише червоні троянди.

 

Травинка вирушила на луг, що теж був яскравим та барвистим, але вона назбирала...

або Як скласти план на літо

 

Марійка усамітнилася в кімнаті і щось зосереджено писала. Думала, думала, закреслювала й знову писала.

Її улюбленець кіт Сєва, примостившись поруч, захоплено стежив за рухом кулькової ручки й намагався не заважати. Дівчинка виглядала дуже зайнятою.

— Сєво, поїдемо на море? — запитала вона й відразу почала виводити в зошиті: «Поїздка на південь».

Кіт нічого не зрозумів, але про всяк випадок схвально нявкнув. Йому було приємно, що Марійка згадала про нього.   

— Можна ще тиждень в лісі пожити і в горах відпочити, — сказала вона, пообіцявши узяти Сєву з собою.

 

Має бути найкраще з усіх!...

 

«Ти, Воробйова, — казала вчителька, — і так мало клас підтримуєш, лише свою церкву і знаєш… Отож, будь ласкава за наших дівчат поборотися!»

 

Підготовка

У підготовці до конкурсу мені вся сім’я допомагала. Мама сукні для показу шила, бабуся — котлети та голубці навчала готувати, а Дмитрик з Толиком, брати мої старші, саморобку допомогли змайструвати — кішку заводну, яка навіть нявкати могла. Отже, вирушала я на конкурс повністю споряджена, не особливо переймаючись перемогою: як мовиться, головне — участь.

 

Як Попелюшка

Перший етап я вдало пройшла, і моє вечірнє вбрання на журі враження справило: усі...